Ірина Надюк, особистий тренер Іллі Ковтуна, в інтерв’ю пресслужбі Української федерації гімнастики розповіла про завоювання підопічним срібної нагороди чемпіонату світу, який з 30 вересня по 8 жовтня пройшов у бельгійському Антверпені.

Ірина Володимирівна, чи задоволені ви срібною нагородою, яку завоював Ілля Ковтун на чемпіонаті світу?

Так, звичайно! Кожна нагорода це визнання плідної, кропіткої та титанічної праці. Тим паче, саме в багатоборстві та ще й на чемпіонаті світу! Також давайте не будемо забувати про антропометричні данні Іллі, адже впоратися з таким зростом, вагою, кістковим скелетом (усім, чим нагородили батьки саме для гімнастики) (посміхається, – зауваження УФГ), й виконуючи таку велику сумарну базову складність, йому це робити складніше за усіх інших.

Тим паче ми готувалися й виступали з травмою стопи. На жаль, через ці обставини, ми не мали змоги відпрацьовувати вільні вправи, опорний стрибок та виконувати роботу над доскоками на приземленнях на кожному приладі. Видно неозброєним оком, що у Іллі (чого раніше в такій кількості не помічалось) були помилки на кожному приладі -0.3, а то й більше, під час зіскоків на приземленнях кільця: опорний стрибок, бруси, поперечина, вільні вправи… Якщо б не це, то ми могли б трохи зменшити відрив від чемпіона. Який, до речі, також пройшов складний шлях, адже за останній рік в нього було декілька травм: від перелому в хребті до струсу мозку…

Можете детально розповісти про виступ у фіналі багатоборства?

Про зіскоки та приземлення я вже розповіла. На початку фіналу багатоборства я Іллі сказала: «Якось олімпійський чемпіон мені сказав, що з другої шістки потрапити в трійку нереально, а ти це зробив на ЧЄ-2023. Тож, давай й далі будемо творити історію, і спробуємо з третьої шістки, аж з 19-ої позиції, піднятися на п’єдестал! Ми ж з тобою, напевно, «найбожевільніші» в гімнастиці!» Мій батько все життя мені казав: «Іра, в тебе завжди крайності, шукай золоту середину!» Я так і не змогла це зробити (сміється, – зауваження УФГ) Тож в нас було або «або пан, або пропав».

Вправа на кільцях: оцінка непогана, добре що за 13+, але розраховували на 13.5 як на ліцензійних етапах Кубку світу, проте, на цьому виді стали меньше працювати, бо давала про себе знати стара травма плеча. Тому мали й пониження у виконанні…

Опорний стрибок: лови доскок й маємо наші 14.5. Проте ми не могли ризикувати ногою, адже попереду були ще чотири прилади…

Паралельні бруси: треба йти на максимальну повну на даний момент комбінацію й з мінімальними помилками адже це наш прилад й, чесно кажучи, «не наші» види ми пройшли, й тепер треба робити своє. Можу сказати, що ми більш менш впоралися.

Вправи на поперечині: за 2,5 місяці ми кардинально змінили й дуже ускладнили цей вид. Проте обкатати та побачити оцінку на змаганнях, нажаль, ми не мали змоги. Ми їздили в Загреб та Будапешт на контрольні тренування, й там впоралися з новою складністю, але чистоти виконання ще не має, й сама комбінація дуже складна й важка. Накладки, остання їх пара, які ми вже міняли кожні 2,5 тижні, в командний день злетіли з першого ж елементу.

В голові було хвилювання й розуміння, що треба зробити не стару й не повну нову комбінацію, та ще й чисто… разом з другим тренером Іллі весь час радились. Він нам сказав:»Розминаєте й приймемо рішення!» Так і зробили, і проскочили! Хоча й розраховували на вищу оцінку за чистоту виконання… але судді… вони завжди праві й ніхто не збирається з ними сперечатися.

Вільні вправи: молимося, щоб не заклинила нога, щоб не добити те, що маємо… Йдемо 5.9, замість 6.1, хоча тренували 6.4. Проте, маємо, що є. Проскочили!  Були б доскоки, отримали б за 14+, але не меньше, й це вже теж добре.

І нарешті кінь-махи: у лідерів лишилася поперечина, там треба літати й братися, а в нас – кінь-махи, й тут треба крутити й не злетіти. Ми були на четвертій позиції, тут грає роль вже й психологія, й самовладання, й вміння зібратися та зробити. Бачили, що є шанси стати третім й повторити своє досягнення на ЧС-2021. Вирішили не ризикувати, й іти 6.0, замість 6.5. Зробили! Оцінка – гарна, чекаємо поки виступають інші… Й ми стали другими!

Як ви оціните нинішню форму Іллі?

Звичайно, що погана, адже він має лише друге місце з якогось там багатоборства на чемпіонаті світу, й лише один фінал на окремому виді (сміється, – заув. УФГ). Жартую!

Дуже-дуже багато роботи було зроблено, багато нового зроблено. Ілля пропахав, як проклятий, не дивлячись ні на що. По 10 годин щодня в залі й по 2 години щодня на реабілітацію. Особистого часу ні в нього, ні в мене не було. Ми прийняли рішення гідно готуватися й відпрацювати за команду й для команди.

Так, були помилки, похибки, але вдосконаленню не має меж! І якщо нам припинити заважати й зривати тренувальний процес та змагання, дати час на загоєння травм, одним словом – перестати ставити палиці в колеса, то видно, що хлопець все зможе!  

Які наступні плани у Іллі?

Дообстеження, повна діагностика, лікування й реабілітація та, звичайно, при всьому цьому, обов’язково, паралельно продовжувати тренуватися!