Select Page

Художня гімнастика — порівняно молодий вид спорту. Краса жінок в Стародавній Греції і Римі вважалася неповноцінною, якщо вона не володіла мистецтвом граціозної ходи. Навчити дівчат розкуто і витончено рухатися, вільно володіти своїм тілом — цю мету і ставили перед творці художньої гімнастики. Своєю появою вона зобов’язана метрам балету прославленого Маріїнського театру. За невеликий термін свого існування цей вид спорту завоював світове визнання і має численних прихильників у всіх куточках земної кулі.

Значний внесок у наукове обгрунтування фізичного виховання дівчат вніс французький фізіолог і педагог Жорж Демени (1850 — 1917 рр.). Він довів доцільність застосування динамічних вправ, вправ на розтягування і розслаблення м’язів, танцювальних кроків, вправ з предметами (булавами, палицями, вінками і ін.), Що сприяють придбанню гнучкості, спритності, хорошої постави, вмінню рухатися плавно і граціозно.

Велика заслуга в розробці Теорії виразности рухової навички Належить іншому, французький педагогу Франсуа Дельсарта (1811-1871 рр.). Вивчаючи драматичне мистецтво, він прийшов до висновка, что Кожне переживання людини супроводжується Певна Рухами тела, а отже, Шляхом відтворення рухів можна создать у глядача враження переживань. Створена Дельсарт «Граматика художнього жесту» стала застосовуватіся в фізічному віхованні, особливо при підготовці масових гімнастічніх віступів, віконуваніх з музично супроводу. Ідеї та принципи, розроблені Дельсарта, нашли своє втілення в містецтві знаменітої танцівниці Айседори Дункан (1878-1927 рр.)Танці, імпровізації, побудовані на рухах Вільної пластики, много в чому нагадують Сучасний художню гімнастіку.

Айседора Дункан

Поряд з гімнастікою виразности рухів в кінці ХІХ — початку XX в. Широке Поширення набуває рітмічна гімнастика, одним з творців якої був професор Женевської консерваторії Жак Далькроз (1865 — 1914 рр.). Він розроб три групи вправі: рітмічні Рухи, вправо для Тренування слуху и імпровізовані дії, які віховувалі у займаються музікальність и слух. Спочатку рітмічна гімнастика булу засоби виховання музикантів и артістів, пізніше стала застосовуватіся в Галузі фізичного виховання.

Системы Ж. Демени, Ф. Дельсарта, Ж. Далькроза и их продолжателей оказали значительное влияние на возникновение и развитие ритмо-пластических школ “женской гимнастики” в дореволюционной России.

З перших днів існування Радянської держави на підприємствах, заводах, фабриках, в навчальних закладах почали створюватися групи жіночої гімнастики. Їх метою було зміцнення здоров’я, підвищення працездатності, розвиток фізичних якостей жінок. Однак рівень занять в цих групах був невисокий. У той час особливо гостро відчувався брак підготовці кваліфікованих кадрів для роботи з жіночими колективами.
У 1923 р за розпорядженням наркома освіти А.В. Луначарського була створена «Студія пластичного руху», керована З.Д. Вербової. Програма навчання в студії включала ритмічну гімнастику і сольфеджіо по Ж. Далькрозу, пластику, гімнастику, акробатику, елементи хореографії, композицію вільних вправ, анатомію, біомеханіку, політграмоту. Студія готувала викладачів фізичного виховання для середніх шкіл і технікумів.
Для підготовки фахівців високої кваліфікації в Інституті фізичної культури в Києві в 1934 році була створена кафедра художнього руху і акробатики, керована М.Т. Окуневим. В цьому ж році в Ленінграді при Інституті фізичної культури імені П.Ф. Лесгафта створюється перша всесоюзна школа художнього руху. Першими педагогами її стали Роза Варшавська, Олена Горлова, Анастасія Невинський, Олександра Семенова-Найпак. Всі ці викладачі до приходу в ВШХГ мали свій досвід в роботі з викладання «естетичної гімнастики» Ф. Дельсарта, «ритмічної гімнастики» Ж. Далькроза, «танцювальної гімнастики» Ж. Демени і «вільного танцю» Айседори Дункан. Злиттів воєдино всех ціх направлений гімнастікі спріяло появі цього витонченого виду спорту.

«Вища школа художнього руху» при інстітуті фізичної культури ім. П.Ф. Лесгафта. Ленінград 1935 рік.

У віщій школі все злився воєдино и с помощью метрів балету Маріїнського театру народився гарний вид спорту — художня гімнастика.
Перший випуск фахівців з художньої гімнастікі з віщою освітою состоялся в Ленінграді в 1938 году. Ю. Шишкарева, Т. Варакина, А. Башнін, Л. Кудряшова, Т. Маркова, С. Нечаєва та ін. Стали через Деяк годину гордістю вітчізняної школи.

Перші змагання з художньої гімнастики, підготовлені силами викладачів та студентів Інституту фізичної культури імені П. Ф. Лесгафта, відбулися в березні 1939 року в Ленінграді. У них брали участь студентки інституту і представники спортивних товариств «Буревісник», «Полум’я», «Каучук», «Будівельник».
Випускники школи і їх вчителя в квітні 1941 року провели перший чемпіонат Ленінграда.
Перша розрядна класифікація і нормативи з художньої гімнастики були розроблені викладачами і випускниками Інституту фізичної культури Р.А. Варшавській, А. Ларионовой, Ю. Шишкарьової, Т. Варакіна, Л. Кудряшовою, Т. Маркової та ін. В 1941 році. Першою переможницею офіційного турніру з художньої гімнастики за вищим в той час 1 розряду стала старший викладач Інституту фізичної культури імені П.Ф. Лесгафта Ю. Шишкарева.

У грудні 1945 року рішенням Всесоюзної конференції з гімнастики в Москві художня гімнастика, розроблена ленінградськими фахівцями, була визнана єдиною для всієї країни, що було підтверджено наказом № 595 Всесоюзного комітету у справах фізкультури і спорту від 22 жовтня 1946 року. Перша дисертація з художньої гімнастики була захищена в Ленінграді Р. А. Варшавської на тему «Художнє рух як частину естетичного і фізичного виховання» в 1946 році.

У 1947 році відбуліся Перші всесоюзні командні змагання — I Всесоюзний конкурс з художньої гімнастікі в Таллінні. У тому ж году Всеоюзним комітетом Було Затверджено перша типова навчальна програма для колектівів фізкультури, розроблено «генеральним штабом» ленінградськіх фахівців.

І лишь после Війни Вже в 1948 году пройшов перший чемпіонат Радянського Союзу. Дерло переможниця Всесоюзного змагань з художньої гімнастікі в 1948 году в Тбілісі стала Випускниця Інституту імені П.Ф. Лесгафта Аріадна Башнін (тренер Е.Н. Горлова). Брали участь в конкурсі 130 гімнасток з 8 команд: России, України, Азербайджану, Латвії, Естонії, Грузії, Москви и Ленінграда.

Першою офіційною чемпіонкою СРСР в грудні 1949 року в Києві стала Любов Денисова (тренер Ю. Шишкарева). Чемпіонкамі СРСР були такоже ленінградкі Валентина Сивохина (тренер Ю. Шишкарева), Зінаїда Третьякова (тренер А. Башнін), Діна Кабакова (тренер Т. Варакина) и Римма Постнова (тренер Е.Н. Горлова).

Перші міжнародні матчеві зустрічі були проведені Ленінградом з командами Фінляндії та Швеції в 1947 році, більш регулярними вони стали з 1955 року з командами Бельгії, Югославії, ФРН, Франції, Чехословаччини і Болгарії. У 1957 році на III Всесвітньому конгресі з питань фізичного виховання дівчат і жінок в Лондоні Ю.Н. Шишкарева познайомила міжнародну громадськість з художньою гімнастикою.

Далі розвиток нового виду спорту пішов семимильними кроками.
У тисяча дев’ятсот п’ятьдесят-чотири году з’являються Перші майстри спорту — «художніці». Радянські майстри почінають віїжджаті за кордон з Показове Виступ демонструють свою майстерність в Бельгії, Болгарії, Франции, ФРН, Чехословаччини, Югославії.
У 1958 году на конгресі Міжнародної Федерации гімнастікі (ФІЖ) в Москві був продемонстрованій Показове урок и Виступи кращих художніх гімнасток країни. У 1959 году президент жіночого технічного комітету ФІЖ Берта Вілланше відвідала чемпіонат СРСР в Москві и побувала на Навчальних заняття в ряді секцій. У тисяча дев’ятсот шістьдесят-один году на Гімнастраде в Штутгарті булу проведена Демонстрація художньої гімнастікі всім національнім федераціям. В.Г. Бата, М.В. Лисициан, Т.Т.Варакина підготувалі до цього Доповідь и показові Виступи найсільнішіх гімнасток СРСР. Результатом стало решение провести Перші офіційні змагання з художньої гімнастікі під егідою ФІЖ в 1963 году в Будапешті за правилами, прийнятя в СРСР, но только по довільній Програмі.
У 1960 году в Софії проводитися перша офіційна міжнародна Зустріч: Болгарія — СРСР — Чехословаччини. А через три роки 7-8 грудня 1 963 року в Будапешті пройшов перший Чемпіонат світу. Спочатку змагання називається Кубком Європи. Однако при підведенні Підсумків техкома ФІЖ Було Виявлено, что среди учасниць були гімнасткі ні тільки з Європи, тому було вірішено вважаті ці змагання I чемпіонатом світу, а его переможниця — москвичку Людмилу Савінкову —  чемпіонкою світу з художньої гімнастікі.

Переможці I-го чемпіонату світу (праворуч наліво) Л.Савінкова, Т.Кравченко, Е.Аверковіч. Будапешт 1 963 рік.

У 1967 році в мировой художній гімнастіці з’явився принципова новий командний вид — змагання з групових вправо. Перший чемпіонат світу з групових вправо состоялся в 1967 году в Копенгагені.
З 1978 року проводяться чемпіонаті Європи. Тоді в Мадріді дерло Володарка Європейської Короні стала радянська гімнастка, росіянка Галима Шугурова.

Галима Шугурова

Поворотним для художньої гімнастики став 1980 рік. На Конгресі МОК після завершення XXII Олімпійських ігор в Москві було прийнято довгоочікуване рішення про включення художньої гімнастики в програму Олімпійських ігор. Величезна заслуга в прийнятті цього рішення належить Президенту Міжнародної Федерації гімнастики (ФІЖ) Юрію Євлампійовича Титову.
У 1984 році, через 50 років після народження, художня гімнастика вперше була представлена в програмі XXIII Олімпійських ігор в Лос-Анжелесі (США). Але дебют був невдалий, так як не виступали провідні спортсменки — гімнастки соціалістичних країн. Першою Олімпійською чемпіонкою стала вельми посередня гімнастка з Канади Лорі Фанг.
Справжній дебют художньої гімнастики в програмі Олімпійських ігор відбувся в 1988 році на XXIV Олімпійських іграх в Сеулі (Південна Корея), де до складу команди СРСР входили Марина Лобач та Олександра Тимошенко.

Ігри XXIV Олімпіади

Марина — віхованка Білоруської школи художньої гімнастікі. У 1977 году молода Ірина Лепарського (ніні головний тренер збірної командіровку Беларуси) пріїхала за розподілом в місто Смолевичи, в якому жила Марина. Лепарського звернула Рамус на здатно дівчинку и показала ее досвідченому тренеру Галіні Криленко. Так, у вихідні Марина стала пріїжджаті на Тренування в Мінську до Г.А. Криленко, а пізніше, вступивши в  училище олімпійського резерву, остаточно перебрався до Мінська. У тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ять году Марина, взяла кубок СРСР, зайнять позицию однієї з провідніх гімнасток не тільки Союзу, а й світу.

Олександра Тимошенко представляла школу Дерюгініх. У 1982 году Ірина Дерюгіна завершила кар’єру гімнасткі и Вже в якості тренера прієдналася до Альбіні Дерюгіної. Тандем Дерюгініх подарували Світові ціле сузір’я найяскравішіх гімнасток, одна з них — Олександра Тимошенко. Саша, як типова представніця школи Дерюгініх, володіла Відмінною хореографічною підготовкою, чистими лініямі и легким високим Стрибки. Дівчинка Досить рано показала себе багатообіцяючою гімнасткою. На чемпіонаті Європи 1988 року спортсменка Обіцянки віправдала и зайнять Першу Сходинки п’єдесталу в багатоборстві та в трьох окремий видах. Тім самим завоювала право прієднатіся до Марини Лобач в складі олімпійської збірної.

Конкуренцію нашим граціям склалось болгарські гімнасткі Адріана Дунавска и Біанка Панова. Адріана — Яскрава індівідуальність з неповторним стилем, вікорістовувала в своих вправо нестандартні музичні решение. І, безсумнівно, мала великий драматичним даром. В історії гімнастікі Дунавска, мабуть, найорігінальніша гімнастка. Альо фаворитом цієї Олімпіади булу Біанка Панова, лірична героїня з класичними лініямі.

У фіналі всі Чотири дівчини виступили блискучії, а вісь у кваліфікаційних змаганнях не всі пройшло гладко. Дунавска, Тимошенко і Панова допустили помилки у вправі з булавами, и в цьом ж порядку розташуваліся за Мариною Лобач, яка всі види пройшла безпомілково.
Нижчих ви можете подивитись відеозапісі віступів лідерів в фіналі Олімпійського турніру. А також вправа Біанка Панової з булавами в кваліфікації, віконуючі Пожалуйста, гімнастка Втрата булаву за Межі килима и тім самим вікресліла собі зі списку претендентів на вищу олімпійську нагородили.
После Олімпійськіх ігор Марина Лобач завершила спортивну кар’єру. Олександра Тимошенко — головна героїня наступної Олімпіади и наступної заміткі.

Марина Лобач, лента http://www.youtube.com/watch?v=awH_2Cqv … r_embedded
Марина Лобач, обруч http://www.youtube.com/watch?v=puqtfD9V … r_embedded
Марина Лобач, булавы http://www.youtube.com/watch?v=wU3j7j9m … r_embedded
Марина Лобач, скакалка http://www.youtube.com/watch?v=YtewRgMv … r_embedded

Адріана Дунавска, булави  http://www.youtube.com/watch?v=OgGt_RBC … r_embedded
Адріана Дунавска, стрічка http://www.youtube.com/watch?v=MVMU6ubF … r_embedded
Адріана Дунавска, обруч  http: // www.youtube.com/watch?v=kyMgbxHN … r_embedded
Адріана Дунавска, скакалка  http://www.youtube.com/watch?v=MW4fYSR7 … r_embedded

Бьянка Панова, булави http://www.youtube.com/watch?v=y9ERZBdI … r_embedded
Бьянка Панова, обруч http://www.youtube.com/watch?v=UaA37Oe0 … re=related
Бьянка Панова, стрічка http://www.youtube.com/watch?v=zuJUXaK5 … re=related
Бьянка Панова, скакалка http://www.youtube.com/watch?v=yn6ptkFw … re=related

Літні Олімпійські ігри 1996

Остаточну крапку в проходженні художньої гімнастики на олімпійський поміст була поставлена ​​в 1996 році в Атланті, коли художня гімнастика була представлена ​​повністю двома розділами: змаганнями в індивідуальних і групових вправах. І знову заслуга в цьому належить розумній, дипломатичній політиці Юрія Титова, і в якійсь мірі, досягненням співвітчизниць Президента МОК Хуана Антоніо Самаранча — іспанським гімнасткам. Чемпіонками XXVI в Атланті стали кримчанка Катерина Серебрянська та гімнастки Іспанії.

В СРСР було багато цікавих і сильних гімнасток, але, через обмежену кількість місць в збірній, можливість вийти на світову арену була далеко не у всіх талановитих спортсменок. Розвал Рад пішов гімнастики на користь, тому що подарував шанувальникам цього виду спорту цілу плеяду зірок міжнародного рівня. Якщо в 80-е боротьба за звання кращої гімнастки розгорталася між Болгарією і СРСР, то в 90-х Болгарія залишила колишні позиції і боротьба перемістилася в країни, що раніше входили в Союз — Білорусію, Україну і Росію.
На килимі комплексу UniversityofGeorgiaColiseumпервенствовала Катерина Серебрянська.
Гімнастка відмінно виконала грайливе за характером вправу з булавами, ліричний м’яч під романс «А напоследок я скажу …», з маленькою затримкою пройшла завзяту стрічку і просто блискуче виконала вправу зі скакалкою. Без сумніву, ця вправа — одне з кращих вправ зі скакалкою за всю історію гімнастики.
Яна Батиршіна, яка посіла на Іграх друге місце, демонструвала можливості людського тіла, такі як гнучкість і розтяжка. Вправи з булавами гімнастка виконала під музику Мінкуса з балету «Дон Кіхот», з м’ячем — під симфонічну сюїту Римського-Корсакова «Шахерезада». Зверніть увагу на останнє рівновагу Яни, виконане абсолютно чисто. Виконуючи вправу зі стрічкою, Батиршіна втратила предмет, а ось вправу зі скакалкою під музику Арама Хачатуряна, пройшла без явних помилок.
Олена Вітриченко бездоганно пройшла всі види, але піднялася тільки на третю сходинку п’єдесталу. На одному диханні зробила вправу з м’ячем, неймовірне по красі і чіткості виконання. Так само чудово було виконано вправу зі скакалкою під джазову композицію «Sing, sing, sing».

Гімнастки, що зайняли на Іграх в Атланті перші чотири місця — Катерина Серебрянська, Яна Батиршіна і Аміна Заріпова, радовалаі глядачів ще 2 роки і в 1998 році закінчили виступати, а Олена Вітриченко завершила спортивну кар’єри на два роки пізніше — після Олімпійських іграх 2000 року.
Перше місце і титул Олімпійської чемпіонки виграла Юлія Барсукова. Гімнастка чисто пройшла всі чотири види. Але вправу з м’ячем «провалила», в самому кінці вправи Юля повинна була покласти м’яч в стопу і виконати з ним елемент, але взяла предмет в руку.
Головним фаворитом турніру вважала Аліна Кабаєва. ЗМІ позиціонували Кабаєву, як олімпійську чемпіонку. Аліна не показувала філігранної техніки володіння предметом, але дивувала фізичними даними і своєї фірмової посмішкою. Вправи гімнастка виконувала під фолк-музику. Все йшло до того, що Аліна стане чемпіонкою Олімпійських ігор, якби не обруч, який під час вправи зіскочив з руки і покотився за межі майданчика. Спортивні амбіції спортсменки і її тренера не були задоволені, наступні 4 роки Аліні належало грати роль лідера світової художньої гімнастики.
Тамара Єрофєєва зайняла 6 місце, а Олена Вітриченко — 4. Хоча Олена виступала блискуче і заслуговувала місце на п’єдесталі. Приголомшливо виконані вправи з м’ячем під музику ApassionatabySecretGarden і обручем — під музику Баха.
Ці Ігри були останнім турніром для Вітриченко та Раскіної. Юлія Барсукова завершила спортивну кар’єру в тому ж році, але декількома турнірами пізніше.
У групових вправах золоту медаль виграла збірна Росії, срібло дісталося білоруським гімнасткам, а бронза — команді Греції. Олімпійські медалі в групових вправах почали розігруватися з 1996 року. Першими Олімпійськими чемпіонками стали гімнастки зі збірної Іспанії, срібними призерами — болгарські гімнастки, а бронзовими — російські.

Літні Олімпійські ігри

Сіднейська Олімпіада була останньою для Олени Вітриченко. Тамара Єрофєєва, також представляла збірну України на Іграх 2000 року, виступала на міжнародному рівні до 2004 року. Чемпіонат Європи 2004 року став останнім турніром Єрофєєвої. Збірну України на Олімпійських іграх в Афінах представляли Анна Безсонова та Наталя Годунко.
За часів блискучих перемог Тимошенко і Скалдіну, в школу Дерюгіних прийшла займатися маленька, талановита дівчинка. Спочатку дівчинка тренувалася під керівництвом своєї мами — чемпіонки світу 1979 року в групових вправах. Треба сказати, що дівчинка мала не тільки талантом, але ще цілеспрямованістю і працьовитістю. А поєднання таких якостей є ключем до успіху. У другій половині 90-х дівчинка була молодою перспективною гімнасткою. А в 2000х дівчинка перетвориться з багатообіцяючою в видатну, і займе особливе місце в світовій художній гімнастиці і в історії цього виду спорту. Анна Безсонова — це явище в художній гімнастиці, унікальне і безпрецедентне.
Наталя Годунко також вихованка школи Дерюгіних. У збірної України Годунко була з 1998 року. Наташа — уособлення прислів’я «терпіння і труд все перетруть». Гімнастка володіла абсолютно унікальним стилем, неймовірною швидкістю і великою майстерністю володіння предметом.
На Іграх основна боротьба розгорнулася між збірними Росії та України. 2004 рік був досить складним для збірної Білорусії. Міжнародний дебют молодої Інни Жукової стався тільки на Олімпіаді. У художній гімнастиці велику роль відіграє ім’я. Інні тільки належало це ім’я заробити.
Аліна Кабаєва стала Олімпійською чемпіонкою. Ірина Чащина виступала блискуче. Гімнастка літала над килимом, демонструвала філігранну техніку, точно виконувала елементи, радувала око красивою формою. Виконуючи вправу зі стрічкою, Іра допустила помилку — заплуталася в стрічці. Таким чином, Чащина посіла друге місце.
На третю сходинку п’єдесталу зійшла українка Анна Безсонова. Аня продемонструвала чотири різних за характером і однакових за рівнем майстерності вправи. Для глядачів та шанувальників художньої гімнастики «Лебедине озеро» давно стало синонімом прізвища Бессонова, завдяки видатній постановці вправи з обручем. Вправа з м’ячем Аня виконала під музику Арама Хачатуряна з балету «Спартак», стрімке вправі з булавами — під одну з композицій до фільму «Матриця», а грайливу стрічку — під музику з фільму «Фріда». Аня володіє унікальним талантом — кожне своє вправу вона робить спектаклем. Музику Чайковського використовували багато гімнастки, однак, глядачі асоціюють «Лебедине озеро» з Безсонової.

Алина Кабаева

Українська школа завжди відрізнялася дуже сильним стрибком. Альбіна Миколаївна Дерюгіна володіє секретами, як порушити закон гравітації — все гімнастки цього тренера відрізняються шикарним за формою і амплітудою стрибком. Анна Безсонова — володарка одного з найкрасивіших і амплітудних стрибків.
Наталя Годунко показала п’ятий підсумковий результат. Треба сказати, Годунко демонструвала унікальну роботу з предметом. Зараз немає гімнасток з таким рівнем майстерності. За фактом підсумкове місце гімнастки вище, ніж те, на яке її поставили дами за суддівськими столами. Наташу випередила гімнастка з Казахстану — Алія Юсупова, яка тренувалася під керівництвом Ірини Вінер.

Як з’ясувалося пізніше, Анна Безсонова виступала на Олімпіаді з травмою. За кілька місяців до Ігор у гімнастки затиснуло нерв між пальцями правої ноги. Часу до Ігор залишалося мало, була присутня велика частка ймовірності не встигнути відновитися до Олімпіади, Аня прийняла рішення працювати з травмою. Операцію зробили після Ігор.
Аліна Кабаєва буде йти і повертатися в спорт до 2007 року. Чемпіонат світу в Патрах -останній турнір гімнастки. У тому ж році про завершення спортивної кар’єри оголосить Ірина Чащина.
У Ганни Безсонової та Наталії Годунко попереду ще одна Олімпіада. Про неї — в наступній замітці.

Літні Олімпійські ігри 2008

1 серпня 2008 року спортивний зал Пекінського технологічного університету брав кваліфікаційні змагання художниць.
Євгенія Канаєва, виконуючи вправу зі скакалкою, втратила предмет. Але це не завадило зайняти їй перше місце в кваліфікації. Друге місце зайняла Ольга Капранова, третє — Анна Безсонова.
23 серпня 2008 року проходив фінал багатоборства. Перш ніж почати розповідь про те, що відбувалося в цей день на килимі, автор пропонує подивитися статистику оцінок Ганни Безсонової в 2008 році, до Олімпійських ігор:
Оцінки гімнастки в цей період були вище 18 балів. Дивним чином 23 серпня 2008 року оцінки Безсонової впали до цифри 17.Якщо середня оцінка Ані в передолімпійський період — 18,400, на Іграх же в трьох видах гімнастка отримала на 0,5 балів менше. На Олімпіаді запахло черговою революцією.
Золоту медаль виграла Євген Канаєва.
Під іспанську музику Женя пролітала над килимом у вправі зі скакалкою, чисто виконала вправу з обручем під музику з фільму «Трістан і Ізольда», з легкістю впоралася з булавами під іспанську увертюру «Арагонська хота» Михайла Глінки, і в довершення виконала легку по враженню і складну технічно композицію зі стрічкою під популярну радянську пісню післявоєнного часу «Підмосковні вечори».
Перемога Євгенії Канаєвої — одна з небагатьох, яка викликала одностайний захват аматорів художньої гімнастики. Таке ж одностайність викликали оцінки Ганни Безсонової, але тепер це був не захоплення, а обурення.
Друге місце зайняла білоруська гімнастка Інна Жукова. Любителі гімнастики звернули увагу на Інну ще в 2005 році. Жукова чисто виконала свої вправи і виграла срібну медаль.
Третє місце потом і кров’ю заробила Анна Безсонова. На цій Олімпіаді рівних Ані в артистизм не було. У вправі зі скакалкою Аня блискуче виконала серії фірмових стрибків і також блискуче передала характер музичної композиції з фільму «Війна». Другий вид — обруч, Аня проходить чисто. Ця вправа гімнастка виконала під музику з фільму-драми «Аврора».
Наступний вид — булави. Анна виконує вправу під музику з фільму «Спартак». Виконуючи перший елемент, Бессонова припускається помилки — втрачає рівновагу і 1 бал. Оцінка 17,850. Зал свистить, Аня плаче, українська делегація подає апеляцію. Оцінку підвищують до 17,900.

Літні Олімпійські ігри 2008

Останній вид — стрічка. Аня виходить на майданчик зі слідами сліз на обличчі. І незважаючи ні на що блискуче виконує вправу під народну музику. Оцінку довго не оголошують, зал знову свистить. Картинка на екрані змінюється, і глядачі бачать головного тренера збірної Росії Ірину Вінер і президента технічного комітету ФІЖ Егле Абруцціні, вони довго переглядають повтор вправи Безсонової і дискутують. Анна ледве стримується, щоб не розридатися. 18,225. Бронза.

На іграх 2012 року знову була першою Євгенія Канаєва. Це єдина гімнастка, яка змогла двічі підкорити Олімпійських п’єдестал в індивідуальній першості. Друге місце зайняла Дар’я Дмітрієва, на третьому місці — Любов Черкашина з Білорусі.